ЄЛЕ́Й

ЄЛЕ́Й, єле́ю, ч. 1. Рослинна, перев. маслинова олія, що використовується для церковних обрядів; олива. — А це прошу прийняти й записать на монастир мою малу лепту: ладан, смирну і єлей, — промовив нишком.. Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 366); Глухо донеслася відповідь: — А ми ладанцем та смирною покадимо та пахучим єлеєм покропимо… (Донч., III, 1956, 151); * У порівн. І слово Із уст апостола святого Драгим єлеєм потекло (Шевч., II, 1953, 269). 2. перен. Те, що заспокоює, втішає, вихваляє. Інтересам розвитку радянської літератури чуже шарахання з сторони в сторону; в літературній критиці не можна терпіти ні солодкого єлею, ні замашної дубинки (Про багатство л-ри, 1959, 102). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 497.

Словник української мови в 11 томах 

ЄЛЕ́ЙНІСТЬ →← ЄЙБО́ГУ

T: 0.108699671 M: 3 D: 3