ЄЗУЇ́ТСЬКИЙ

ЄЗУЇ́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до єзуї́т. Пріор єзуїтського монастиря в Тернополі, вернувши зі спільної монастирської їдальні, ..лагодився прилягти і віддихнути після доброго обіду (Фр., II, 1950,169); Восени думав він віддати свого хлопчика до єзуїтського колегіуму (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39); // Власт. єзуїтам, характерний для них. У нижчій гімназії.. держалася стара єзуїтська традиція — періодичних бійок (Фр., IV, 1950, 241); Він [Сойка] з усією єзуїтською войовничістю виступав проти революційно настроєних селян, залякуючи боязливіших «божою карою» (Іст. укр. літ., II, 1956, 587). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 497.

Словник української мови в 11 томах 

ЄЙЄ́Й →← ЄЗУЇ́ТСТВУВАТИ

T: 0.105053945 M: 3 D: 3