ЄДНА́ЛЬНИЙ

ЄДНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який що-небудь з’єднує. 2. грам. Який з’єднує однорідні члени речення і частини складносурядного речення (про сполучники). Означення, виражені синонімами і зв’язані єднальним сполучником, слід класифікувати як однорідні означення (Мовозн., VII, 1949, 51). 3. юр. Який служить для розв’язання і усунення суперечностей, розбіжностей. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах 

ЄДНА́ННЯ →← Є́ДНІСТЬ

T: 0.099856787 M: 3 D: 3