Є І Ї А Б В Г Д Е Ж З Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я 
ЄДИНОРІ́Г
ЄДИНОРІ́Г, ро́га, ч. 1. Рідкісна морська тварина з родини дельфінових з довгим бивнем у верхній щелепі; нарвал. 2. Фантастична тварина у вигляді коня з одним рогом. 3. Старовинна артилерійська гармата, вид гаубиці, ствол якої прикрашений вилитою фігурою міфічного звіра з рогом. — Братчики, до гармат! — закричав Гулик. З ним було до десятка старих гармашів, які одразу ж кинулись до ворожих єдинорогів і почали налаштовувати їх до стрільби (Добр., Очак. розмир, 1965, 141). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах  2018

← ЄДИНОПЛЕМІ́ННИКЄДИНОУТРО́БНИЙ →

words-app-2T: 0.052702064 M: 6 D: 0