ЄДИНОПЛЕМІ́ННИК

ЄДИНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Людина, яка належить до одного з ким-небудь племені, однієї національності, одного народу. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах 

ЄДИНОРІ́Г →← ЄДИНОПЛЕМІ́ННИЙ

T: 0.127653903 M: 3 D: 3