ЄДИНОВЛА́ДНИЙ

ЄДИНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який у своїх руках безроздільно зосереджує всю владу. Він не любив виставляти себе єдиновладним (Баш, Надія, 1950, 46). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах 

ЄДИНОДЕРЖА́ВНІСТЬ →← ЄДИНОВЛА́ДДЯ

T: 0.103749242 M: 3 D: 3