ЄДИНОВІ́РСТВО

ЄДИНОВІ́РСТВО, а, с. 1. Визнання однієї з ким-небудь віри; спільність релігії. 2. Течія в старообрядництві, прихильники якої визнають православне духовенство, але зберігають старописні ікони і богослужбові стародруки. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах 

ЄДИНОВІ́РСЬКИЙ →← ЄДИНОВІ́РНИЙ

T: 0.112605506 M: 3 D: 3