ЄДИНОВІ́РЕЦЬ

ЄДИНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч., книжн. 1. Людина однієї з ким-небудь віри, релігії. Сектантство намагається відірвати віруючих від дійсності, замкнути їх у тісних рамках общини, у вузькому колі однодумців-єдиновірців (Наука.., 1, 1958, 41). 2. Прихильник єдиновірства (у 2 знач.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах 

T: 0.470099995 M: 1 D: 1