ЄДИНОБО́РСТВО

ЄДИНОБО́РСТВО, а, с. Бій, боротьба один на один між двома противниками; поєдинок. Зчепились вони в страшному єдиноборстві, схопили один одного за горло, смертельні, непримиренні вороги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 363); // Боротьба одного з кількома, з багатьма противниками. В єдиноборстві з імперіалістами всього світу молода Радянська держава здобула перемогу (Укр. іст. ж., 2, 1960, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах 

T: 0.426503004 M: 1 D: 1