Є І Ї А Б В Г Д Е Ж З Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я 
ЄДИНОБО́РСТВО
ЄДИНОБО́РСТВО, а, с. Бій, боротьба один на один між двома противниками; поєдинок. Зчепились вони в страшному єдиноборстві, схопили один одного за горло, смертельні, непримиренні вороги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 363); // Боротьба одного з кількома, з багатьма противниками. В єдиноборстві з імперіалістами всього світу молода Радянська держава здобула перемогу (Укр. іст. ж., 2, 1960, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.

Словник української мови в 11 томах  2018

← ЄДИНОБО́ЖЖЯЄДИНОБО́РСТВУВАТИ →

T: 0.054276743 M: 6 D: 0