ЄДИ́НИЙ

ЄДИ́НИЙ, а, е. 1. Один, без інших. Радянський народ є єдиним господарем своєї країни; // Лише один. Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Шевч., II, 1953, 222); Вона не знає, як це зробити, але втеча — єдиний вихід (Хижняк, Тамара, 1959, 187). ◊ Єди́ним ду́хом див. дух. 2. Який становить собою внутрішню єдність; цілісний, неподільний. Наша партія завжди стояла на позиції єдиної, інтернаціональної, організації с.-д. партії (Ленін, 20, 1950, 58); Ми йдемо вперед єдиним фронтом; // Тісно зближений, згуртований. Наш народ єдиний — в цьому наша сила (Корн., Разом із життям, 1950, 92); // Загальний, спільний для всіх. Однією з найважливіших проблем втілення в життя ленінської ідеї електрифікації всієї країни і побудови економіки комуністичного суспільства є створення єдиної енергетичної системи (ЄЕС) СРСР (Ком. Укр., 7, 1962, 33). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 495.

Словник української мови в 11 томах 

ЄДИНИ́ЦЯ →← ЄДИНА́ЧКА

T: 0.110909462 M: 3 D: 3