ІНВЕНТА́Р

ІНВЕНТА́Р, я́, ч. 1. Сукупність господарських або інших предметів, що входять до складу майна якого-небудь господарства, підприємства або установи. Механізатори підготували до весняних польових робіт машинно-тракторний парк і сільськогосподарський інвентар (Колг. Укр., 2, 1956, 4); Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею обозом, стали розтягати інвентар: борони, рала, плуги, навіть сівалки (Тют., Вир, 1964, 369). 2. заст. Список майна, особливо рухомого. — Віддай папери!— загукали голоси.— Які папери?— Наші, громадські. Інвентарі, йосифінські інвентарі! (Фр., VIII, 1952, 11). ∆ Живи́й інвента́р — те саме, що Живи́й ремане́нт (див. ремане́нт). Пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий.. інвентар (Коцюб., І, 1955, 335); Ме́ртвий інвента́р — те саме, що Ме́ртвий ремане́нт (див. ремане́нт). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 24.

Словник української мови в 11 томах 

ІНВЕНТАРИЗАЦІ́ЙНИЙ →← ІНВЕКТИ́ВА

T: 0.096855116 M: 3 D: 3