ЄДЕ́Н

ЄДЕ́Н, єдна́, єдне́, діал. Один, одна, одне. Єдна туга — Сама молода, Друга туга — Що милого нема (Чуб., V, 1874, 6); Знов урве і затягне [Зелепуга] співанку.. Єден богач у другого Та й питається: За що тая голотонька Напивається? (Фр., II, 1950, 201); — В четвертій роті… Лихо!.. Їх було двоє чи троє під черешнею… То ні єден не встав (Гончар, І, 1954, 77). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 495.

Словник української мови в 11 томах 

ЄДИ́НІСТЬ →← ЄДВА́БНИЙ

T: 0.131279688 M: 3 D: 3