ІНА́КШЕ

ІНА́КШЕ. 1. Присл. до іна́кший. Суддя бачив, що бурлацьке діло розв’язується тепер зовсім інакше (Н.-Лев., II, 1956, 254); Коли Іванові минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше (Коцюб., II, 1955, 307); В полі голос звучить інакше (Вол., Сади.., 1950, 37); // у знач. присудк. сл. Ніколи не міг [Іван] заснути з радісною думкою, що завтра буде інакше, як сьогодні (Ірчан, II, 1958, 132). Іна́кше ка́жучи — іншими словами. — У Кузнецова не виявилось ніяких документів, що дозволяли б йому відлучку з місця розташування його частини, станції Ромодан. За це його і затримано. Інакше кажучи, затримано як дезертира (Головко, II, 1957, 521); Не іна́кше [як] — саме так, тільки так. — Бачиш, он рами на кормі? Не інакше — торпеди з них запускали… (Гончар, Тронка, 1963, 238); Так або́ (чи) іна́кше див. так. 2. спол. протиставний. У противному разі, а то. [Річард:] Геть! Розступіться. дайте шлях! Інакше я сам собі дорогу проложу! (Л. Укр., III, 1952, 85); — Я жадала б пояснень. Інакше я можу думати, що ви просто пожартували зі мною (Смолич, І, 1958, 51). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 24.

Словник української мови в 11 томах 

ІНА́КШИЙ →← ІНАКТИВА́ЦІЯ

T: 0.102650526 M: 3 D: 3