ЄДВА́Б

ЄДВА́Б, у, ч., заст. Сорт коштовної шовкової тканини. Нарядили Федора, мов того полковника з Січі: чоботи нові — жовтинці, штани широкі — оксамитні, каптан із синього єдвабу (Мирний, IV, 1955, 225); Араби.. розкладали на дерев’яному помості різнокольоровий єдваб (Вітч., 4, 1947, 117); // Вироби з цієї тканини. Далі за столами.. міститься панство вельможне: убране в саєти, єдваби (Стар., Облога.., 1961, 24); * Образно. Вдяглись в шовки й єдваби ниви. Війни неначе й не було (Черн., Поезії, 1959, 384); * У порівн. Мову стеле [Лідія] рівно, як єдваб… (Рильський, II. 1956, 21). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 495.

Словник української мови в 11 томах 

T: 0.527361979 M: 1 D: 1