ІМПЕРАТИ́В

ІМПЕРАТИ́В, у, ч. 1. книжн. Беззастережна, категорична вимога; веління, наказ. Зауваження рецензента аж ніяк не можуть бути імперативом для автора (Смолич, Перша книга, 1951, 62). 2. грам. Те саме, що Наказо́вий спо́сіб (див. наказо́вий). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 20.

Словник української мови в 11 томах 

ІМПЕРАТИ́ВНІСТЬ →← ІМПЕ́РІЯ

T: 0.101006216 M: 3 D: 3