ІМЛИ́СТО

ІМЛИ́СТО. Присл. до імли́стий. Надвечір третього дня на півдні імлисто окреслилися кам’яні хвилі турецького берега (Тулуб, Людолови, II, 1957, 230); // у знач. присудк. сл. Імлисто і душно в маленькому залі Від диму й солодкого чаду парфум (Бажан, Роки, 1957, 276). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 20.

Словник української мови в 11 томах 

T: 0.836820804 M: 1 D: 1