ІМБИ́Р

ІМБИ́Р, у, ч. Тропічна трав’яниста рослина, м’ясисте кореневище якої багате ефірними оліями; // Прянощі, вигот. з цього кореневища. Імбир — це висушений корінь тропічної рослини, яка культивується в Азії (Укр. страви, 1957, 345); Пиво, заправлене імбиром і різними прянощами, вийшло напрочуд смачне (Тулуб, Людолови, II, 1957, 81). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 18.

Словник української мови в 11 томах 

ІМБИ́РНИЙ →← ІМАНЕ́НТНО

T: 0.118482985 M: 3 D: 3