ІМАНЕ́НТНО

ІМАНЕ́НТНО. Присл. до імане́нтний. Історію української літератури не можна вивчати іманентно або обмежуватись тільки встановленням її зв’язків з російською та іншими слов’янськими літературами (Від давнини.., І, 1960, 18). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 18.

Словник української мови в 11 томах 

ІМБИ́Р →← ІМАНЕ́НТНИЙ

T: 0.116619967 M: 3 D: 3