ІМІТО́ВАНИЙ

ІМІТО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до імітува́ти; // у знач. прикм. Андрій прийшов сюди найраніше від усіх і вмостився в найдальшому кутку під імітованою пальмою (Гур., Наша молодість, 1949, 134). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 19.

Словник української мови в 11 томах 

ІМІТУВА́ТИ →← ІМІТА́ЦІЯ

T: 0.102151665 M: 3 D: 3