ІЛЮМІНА́ТОР

ІЛЮМІНА́ТОР, а, ч. Кругле з грубого скла вікно на кораблі. В каюту вскочив матрос перевірити, чи добре задраєний ілюмінатор (Донч., III, 1956, 221); * У порівн. — Я уявляю собі морську школу на високому березі.. Вікна круглі, як ілюмінатори (Ю. Янов., II, 1958, 80). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 17.

Словник української мови в 11 томах 

ІЛЮМІНАЦІ́ЙНИЙ →← ІЛЮЗО́РНО

T: 0.085121227 M: 3 D: 3