ІЗОМЕ́РИ

ІЗОМЕ́РИ, ів, мн. (одн. ізоме́р, у, ч.). Хімічні сполуки, що мають однаковий склад і молекулярну вагу, але відрізняються одна від одної будовою та фізико-хімічними властивостями. Із збільшенням числа атомів у молекулах насичених вуглеводів виявляється ще одна якісна особливість — виникнення дедалі більшого числа ізомерів (Заг. хімія, 1955, 420). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.

Словник української мови в 11 томах 

ІЗОМЕ́РНИЙ →← ІЗОМЕРІ́Я

T: 0.101159767 M: 3 D: 3