ІЗОЛЯ́ЦІЯ

ІЗОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Те саме, що ізолюва́ння. Марні були спроби Вашингтона добитись політичної ізоляції Куби (Рад. Укр., 5.I 1962, 4); Якщо в квартирі з’явився хворий, його ізоляція є одним з ефективних засобів профілактики (Наука.., З, 1959, 33); Поліетилен використовують для ізоляції високочастотних кабелів у радіотехніці, радіолокації, в телебаченні (Наука.., 7, 1958, 8). 2. Стан за знач. ізолюва́тися 1. У партіях меншовиків та есерів, які опинилися в ізоляції від мас, посилився розпад (Ком. Укр., 12, 1966, 57). 3. техн. Неелектропровідний матеріал, яким ізолюють провідник. Пройшов літній чоловік з металевим ящиком у руках, з якого стирчали кінці вкритого ізоляцією дроту (Руд., Остання шабля, 1959, 72); // Нетеплопровідний матеріал, яким ізолюють джерело якої-небудь енергії тощо. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.

Словник української мови в 11 томах 

ІЗОМЕ́Р →← ІЗОЛЯЦІОНІ́СТ

T: 0.129904573 M: 3 D: 3