ІЗОЛЮВА́ТИСЯ

ІЗОЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок. і док. 1. Відокремлюватися від середовища, втрачати зв’язок із ким-, чим-небудь; відособлюватися. Проте, як не вабило Нелю життя в монастирі, як їй не хотілося ізолюватися від Катерини, вона довго не насмілювалася постукати у браму монастиря (Вільде, Сестри.., 1958, 425); Драма художника Сагайдака [в п’єсі Л. Дмитерка «У золотій рамі»] виникає тому, що художник.. ізолювався від життя, від творчих пошуків (Літ. газ., 11.III 1959, 3). 2. тільки недок. Пас. до ізолюва́ти. В дитячих будинках або інтернатах хворі діти ізолюються до видужання (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 110). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.

Словник української мови в 11 томах 

ІЗОЛЮ́ЮЧИЙ →← ІЗОЛЮВА́ТИ

T: 0.117564603 M: 3 D: 3