ІЗОЛЬО́ВАНИЙ

ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ізолюва́ти. Я особисто, з ряду причин, опинився серед письменників ізольованим (Довж., І, 1958, 21); Усі електричні проводи в приміщеннях повинні.. бути ізольованими захисною оболонкою (Стол.-буд. справа, 1957, 175); // ізольо́вано, безос. присудк. сл. Показати лабораторії категорично відмовився [Гальванеску], попередивши, що їх зовсім ізольовано в так званому лівому корпусі (Смолич, І, 1958, 77). 2. у знач. прикм. Окремий, відокремлений. Усі тепер хочуть краще жити, всім заманулося ізольованих квартир (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 173); З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця (Фізіол. ж., VI, 2, 1960, 228). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.

Словник української мови в 11 томах 

ІЗОЛЬО́ВАНО →← ІЗОЛЬО́ВАНІСТЬ

T: 0.120352621 M: 3 D: 3