ІЗОБАРИ́ЧНИЙ

ІЗОБАРИ́ЧНИЙ, а, е, спец. Прикм. до ізоба́ра. Ізобари є сліди перетину ізобаричних поверхонь (поверхонь з однаковим тиском) з поверхнею Землі (Курс заг. геол., 1947, 28). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.

Словник української мови в 11 томах 

ІЗОБА́ТА →← ІЗОБА́РА

T: 0.101096851 M: 3 D: 3