ІДЕАЛІ́ЗМ

ІДЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Реакційний, антинауковий напрям у філософії, який на противагу матеріалізмові хибно вважає ідею, дух, свідомість первісним, а природу, буття, матерію — вторинним. Діалектичному матеріалізмові протистоять метафізика та ідеалізм (Деклар. наради.., 1957, 14); Боротьба матеріалізму та ідеалізму відбувається також у галузі історії, політичної економії, юриспруденції та інших суспільних наук (Ком. Укр., 10, 1966, 36). 2. Схильність безкорисливо служити будь-якій справі, відданість високим моральним ідеалам. «Рай і Поступ» мені дуже сподобався,— факти все відомі, але зложені докупи зручно і стисло і освічені ідеєю, яка запевне.. «просвітителям народа» здається новою, тим просвітителям, що хотять житіями святих підіймати ідеалізм (Л. Укр., V, 1956, 149). 3. Схильність до ідеалізації дійсності. Чи не є це антимарксистське перебільшування значення окремих осіб, інтелігентський ідеалізм? (Еллан, II, 1958, 277). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 10.

Словник української мови в 11 томах 

ІДЕАЛІЗО́ВАНИЙ →← ІДЕАЛІЗА́ЦІЯ

T: 0.124597255 M: 3 D: 3