ІДІОТИ́ЗМ

ІДІОТИ́ЗМ, у, ч. 1. Психічна хвороба, що характеризується порушенням нормальної розумової діяльності. 2. розм. Дурість, глупота, безглуздя. Самодержавство залишило у спадщину відсталу, неграмотну країну з глухими закутками, ідіотизмом сільського життя, де основну масу населення становив зашкарублий і затурканий мужик (Ком. Укр., 4, 1965, 5); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою. І доживеться ж людина до такого ідіотизму! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 91). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 12.

Словник української мови в 11 томах 

ІДІОТИ́ЧНИЙ →← ІДІОТІ́Я

T: 0.111211951 M: 3 D: 3