ДВО́ЄЧНИК

ДВО́ЄЧНИК, а, ч., розм. Учень, який вчиться на двійки. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 221.

Словник української мови в 11 томах 

ДВО́ЄЧНИЦЯ →← ДВО́ЄЧКО

T: 0.097790496 M: 3 D: 3