ГОРЛЯ́НКА

ГОРЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що го́рло 1. Наливайко помітив рухливий гострий кадик на худій горлянці коваля (Ле, Наливайко, 1957, 112); Щось клекотіло йому в грудях, булькало в горлянці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 338); * Образно. Обвал, як добра пробка, увійшов у горлянку розколини (Перв., Невигадане життя, 1958, 89). ◊ Наступа́ти (наступи́ти) на горля́нку див. наступа́ти; Перегри́зти горля́нку див. перегриз́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 133.

Словник української мови в 11 томах 

ГОРМО́Н →← ГОРЛЯ́НИЙ

T: 0.12250679 M: 3 D: 3