ІГНОРО́ВАНИЙ

ІГНОРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до ігнорува́ти. Неприсутність улюбленого сина-одинака, як і свідомість, що знаходиться в хаті людей, нею досі ігнорованих, взмагали [посилювали] хоробу ще більше (Коб., III, 1956, 189). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 9.

Словник української мови в 11 томах 

ІГНОРУВА́ННЯ →← ІВРИ́Т

T: 0.136544345 M: 3 D: 3