І́НОХІДЬ

І́НОХІДЬ, ході, ж. Те саме, що одно́хідь. Кінь ішов легкою інохіддю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 325). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 32.

Словник української мови в 11 томах 

ІНОХО́ДЕЦЬ →← ІНО́СЬ

T: 0.143716965 M: 3 D: 3