І́НДЕ

І́НДЕ, присл., розм. 1. Місцями, подекуди, де-не-де. Інде тирса з осокою В яру чорніє під горою (Шевч., II, 1963, 60); На шляху тому в долинах лежали хутори, інде й села (Ле, Україна, 1940, 3). 2. В іншому місці; не тут. Служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити (Март., Тв., 1954, 227); Громовиці то тут вибухають, то інде (Зеров, Вибр., 1966, 164); Серед захоплень тих, що їм я віддавав І мрії потайні,і явну пристрасть дику, Чимало я ні тут, ні інде не назвав (Рильський, Поеми, 1957, 242); // В інше місце. Другого ранку зачинені віконниці.. давали ознаку.., що їх жилець перебрався кудись інде (Мирний, І, 1954, 320). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 25.

Словник української мови в 11 томах 

T: 0.336132826 M: 1 D: 1