Є́РИК1

Є́РИК1 , а, ч. Невелика протока, що з’єднує два озера або річку з озером. Часто доводилось обходити єрики й озерця, де Остап освіжавсь холодною водою (Коцюб., І, 1955, 359); Озеречка ті з’єднуються одне з одним вузенькими єриками, такими вузькими, що ледь-ледь можна ними пропхнутися на невеличких човниках-довбанках з одного озеречка до іншого (Вишня, II, 1956, 248). Є́РИК2 , а, ч., заст. Назва літери «ь». Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 499.

Словник української мови в 11 томах 

ЄСТВО́ →← ЄРЕТИ́ЧНИЙ

T: 0.152088186 M: 3 D: 3