Є́РЕСЬ

Є́РЕСЬ, і, ж. 1. Релігійне вчення, що заперечує догми та організаційні форми панівної церкви. Боротьба народних мас проти феодально-кріпосницького гніту відбилась і в єресях, тобто вченнях, спрямованих проти церкви (Іст. СРСР, І, 1957, 123). 2. перен., розм. Відступ від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. Наукова діяльність Улугбека викликала незадоволення з боку правлячих кіл, які обвинувачували вченого в єресі (Наука.., 2, 1959, 63). 3. тільки одн., перен., розм. Те, що позбавлене здорового розуму; дурниця. — Коли мені здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі (Шовк., Інженери, 1956, 205). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 498.

Словник української мови в 11 томах 

ЄРЕТИ́К →← ЄРЕПЕ́НИТИСЯ

T: 0.179726088 M: 3 D: 3