ЄСТВО́

ЄСТВО́, а́, с. 1. Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини. — Я.. пізнав, до якої висоти може цивілізація піднести людину, а спеціально жінку. Я всім своїм єством поклонився тій цивілізації і поклявся служити їй усе своє життя (Фр., IV, 1950, 297); Могутнім художнім словом, сповненою благородної і самовідданої боротьби діяльністю, всім єством своїм Тарас Григорович Шевченко належить трудовому народу (Мист., 2, 1961, 1); Марійка заволоділа всім його єством (Хижняк, Килимок, 1961, 12). 2. книжн., рідко. Живий організм. — Дурять, що на хмарах сидить якесь вище небесне єство — Саваоф-бог (Ковінька, Кутя.., 1960, 94). 3. книжн., рідко. Найголовніше і найістотніше в чому-небудь; суть чогось. Це [логічність, цілеспрямованість дій актора на сцені] досяжно лише в результаті свідомого і глибокого опанування єства образу, соціальних і психологічних мотивів його поведінки і вчинків (З глибин душі, 1959, 33). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 499.

Словник української мови в 11 томах 

ЄСТЬ1 →← Є́РИК1

T: 0.142994618 M: 3 D: 3