Ї́ЖДЖЕНИЙ

Ї́ЖДЖЕНИЙ, а, е. 1. розм. Привчений до їзди. Їжджений кінь. 2. По якому багато їздили; уїжджений, наїжджений. Упереді [попереду] лежав шлях узенький, мало їжджений (Вовчок, І, 1955, 323). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 60.

Словник української мови в 11 томах 

І́ЖИЦЯ →← ЇЖАЧО́К

T: 0.123023325 M: 3 D: 3