Ї́ДКО

Ї́ДКО. Присл. до їдки́й. Різко тріснули постріли.. Полетів у сніг задимлений патрон, їдко запахло порохом (Збан., Сеспель, 1961, 250); Мені хотілось відповісти Безбородькові ущипливо, їдко, але я відчула на собі застережливий, занепокоєний погляд Катерини (Вільде, Сестри.., 1958, 298); Так умів, перцюючи, висловлюватися тільки він: рідко та їдко… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 44). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 59.

Словник української мови в 11 томах 

ЇДКУВА́ТИЙ →← Ї́ДКІСТЬ

T: 0.115241246 M: 3 D: 3