ЄРЕПЕ́НИТИСЯ

ЄРЕПЕ́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм. Наполегливо настоювати на чому-небудь, не бажати погоджуватися з чимось, сердито упиратися, пручатися. [Іван:] Що ж, обібрали березу? [2-й парубок:] Та он Омелько єрепениться! (Кроп., І, 1958, 66); —Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 191). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 498.

Словник української мови в 11 томах 

Є́РЕСЬ →← ЄРАЛА́Ш

T: 0.149583256 M: 3 D: 3